Marzyła być artystą \ Мріяла стати художницею.

Studiuje Art-terapie, jeździ na motorze, wychowuje córkę, maluje piaskiem i była częścią projektu teledysku zespołu „Boys”.

To krótki opis ekonomistki z ukraińskiego Charkowa, która 6 lat temu podjęła decyzje i przyjechała spróbować własne siły w obcym kraju.
Tak w 2013 roku Tatiana Galitsyna została zwyciężczynią szóstej edycji „Mam Talent” i dziś znajduje się w pierwszej piątce na liście najlepszych mistrzów malowania piaskiem.


Pdua: Jak tak się stało, że marzyłaś być artystą, a trafiłaś do banku?
Tetiana: Przez przypadek. (Uśmiecha się) Od zawsze moim marzeniem było rysowanie. Moje rodzice odradzali, mówiąc, że to zwykłe marnowanie czasu.

„Skup się dziecko na normalnym zawodzie”. Tak zaczęłam studiować Finanse na Ukrainie.
Na Ukrainie pracowałam nie tylko w banku. Byłam  szefem kuchni, sprzedawałam gazety, robiłam tatuaże. Praca w banku to moja ostatnia praca.


Pdua: A co z malowaniem?
Tatiana: Zostało w marzeniach! Praca, dom, małżeństwo. Naprawdę nie było czasu już na pasje. Do pełnego momentu.
Po rozwodzie z mężem na Ukrainie miałam straszną depresję. Byłam na urlopie macierzyńskim z małą córeczką.

 

Po raz pierwszy byłam w bardzo trudnej sytuacji, a co najgorsze nie wiedziałam jak żyć dalej. Kryzys w 2008 roku na Ukrainie spowodował, że praca w banku została w historii. Zlikwidowali moje stanowisko pracy.
W te najtrudniejsze chwile zaczęłam rysować. Teraz rozumiem, że to była moja Arteterapia.
Pierwsze doświadczenie to rysowanie kasza manna na plastikowej tacce
To było niesamowite i trudne, bo nie mogłam sobie poradzić. Coś próbowałam narysować i nic z tego. Za kilka chwil już cala podłoga była biała. Wiec usiadłam na podłodze, pomalowałam chwilkę i poszłam spać.
Następnego dnia na balkonie znalazłam jakieś stare nieduże okno, a na placu zabaw wieczorem z piaskownicy „pożyczyłam” trochę piasku. Z dwóch krzeseł i szkła zrobiłam stół, a zwykła lampa dodała, ten niezbędny efekt.
ok. 22.00 ułożyłam dziecko spać i zaczęłam działać. Z każdą chwilą było coraz lepiej. Po jakimś czasie miałam odczucie, że jestem zmęczona – patrzę na zegarek, a to 6.00 rano
Pdua: Zapisałaś się na jakiś kurs?
Tatiana: Chętnie bym zapisała się, ale w te czasy takich kursów po prostu nie było. Dla tego opanowałam rysowanie piaskiem samodzielnie.
„Kiedy zaczynasz malować gałąź drzewa, powinieneś słyszeć wiatr” – to stare chińskie przysłowie stało się prawdziwą twórczą inspiracją w poszukiwaniu mojej artystycznej drogi. Odnalazłam ją w piaskowej animacji. Jestem samoukiem, ćwiczyłam sama w domu.
Przez Internet znalazłam fachowca, który zrobił stół z podświetleniem. W wolnej chwili do swojego domu zapraszałam przyjaciół z dziećmi i pokazywałam im bajkę. Tak powoli w swoim miasteczku stałam się osobą znana i rozpoznawalną. Zapraszali mnie na imprezy urodzinowe i wydarzenia. Poznałam faceta ze swoich marzeń i życie wróciło do normy.


Pdua: A jak trafiasz do Polski?.

 Tatiana: Przyjechałam na zaproszenie polskiej telewizji i wygrałam finał. Być finalistką „Mam Talent” to wielki szok i jednoczesnej uświadomienie, że jestem dobra w tym, co robię. Rodzice zaakceptowali moją pasję i teraz są dumni.
Początki w Polsce były trudne – nie znałam języka i mieszkałam na dwa kraje. Bardzo tęskniłam za córką.
W końcu sprzedałam dom na Ukrainie i teraz mieszkam w Warszawie.
Pdua: W 2014 pojawiłaś się w teledysku Halina Mlynkova-Choinki tula się do ludzi, a w 2016 w teledysku BOYS-To dla Ciebie jestem. Skąd ten pomyśl?
Tetiana: Te 2 projekty były wspaniale, cudownie się pracowało i z Haliną Mlynkową, i  z Marcinem Millerem. To niesamowite wspomnienia. Było fajnie.

Foto: Tatiana i zespół Boys


Pdua: Dzisiaj malowanie piaskiem to nie jedyna twoja pasja?
Tatiana:  Już nie. Kręci mnie jazda na motorze, rzeźba i malowanie na wodzie
W tym roku zaczęłam studiować w Warszawie. Chociaż mam bardzo spięty harmonogram, jednak uczyć się na art arteterapie. Ten kierunek też był moim marzeniem.
Pdua: Czy był problem z zadomowieniem się dziecka w obcym kraju? Czy podoba się Warszawa córce.?
Tatiana: Vlada bardzo polubiła Warszawę, ma dużo nowych przyjaciół. Też często spędza czas u mnie w firmie. Dużo wszystkiego naraz lubi robić, próbuje cos nowego i cały czas zmienia. Wydaje mi się, że w końcu znalazła to, co jej się najbardziej podoba.
Szachy, gitara, gimnastyka artystyczna i szkoła malowania, raz na tydzień.
Pdua: Dlaczego niemalowanie piaskiem?
Tatiana: Bo to dla niej zwykła rzecz i piaskiem ona maluję całe swoje życie.

 

Вона вивчає арт-терапію, їздить на байку, виховує доньку, малює піском і стала частиною проєкту польського гурту Boys.
Так виглядає повсякденне життя  української економістки з Харкова, яка 6 років тому прийняла рішення і вирішила спробувати власні сили в чужій країні.
У 2013 році Тетяна Галіцина стала переможницею «Польща Має Талант» і сьогодні входить до першої п’ятірки найкращих майстрів з малювання піском.
Pdua: Як так сталося, що ти мріяла стати художником, а потрапила в банк?
Тетяна: Випадково. (Усміхається) Вчитись малювати завжди було моєю мрією, але ця думка  не радувала моїх батьків. Вони були переконані, що моє захоплення звичайне марнування часу.
Щоденно мені наголошували: "Вибери нормальну професію". Ось так я і вибрала, вступила у ВНЗ і вивчала фінанси в Україні.
Робота в банку це моє останнє місце праці. До цього я працювала шеф-кухарем, продавала газети, робила татуювання.
Pdua: А що з малюванням?
Тетяна: Воно залишилось у мріях! Робота, дім, чоловік. Часу на захоплення дійсно не було. До певного часу.
Після розлучення з чоловіком в Україні я була страшенно пригнічена з маленькою донькою на руках.

Вперше я опинився в дуже важкій ситуації, і найгіршим було те, що я не знала, як жити далі. Криза у 2008 році позбавила мене ще й роботи. Мій відділ ліквідували.
У ці складні моменти життя я почала малювати. Тепер я розумію, що це була моя арт-терапія.
Перший досвід  малювання був  манною крупою на пластиковій таці. Ідея ніби хороша, але результат розчарував. Манна каша електризувалась і стрибала по таці.
Я намагалася намалювати щось і в результаті вся підлога стала білою. Я не опустила руки, сіла на підлогу і почала намалювати там. Втомившись, пішла спати.
Наступного дня на балконі я знайшла старе  вікно, а ввечері на дитячому майданчику з пісочниці я "позичила" трохи піску. Зробила стіл з двох стільців, а звичайний світильник додав необхідного ефекту.
Близько 22 ввечері  я поклала дитину спати й почала малювати. З кожною миттю я все вправніше малювала. Через деякий час я відчула, що втомлена – дивлюся, а на годиннику 6 ранку
Pdua: Коли Ви зрозуміли, що малювання частина вашого життя ви вирішили навчатись? 
Тетяна::Я хотіла записатись на курс і навчатись, але на той час таких курсів просто не було. Тому мені самостійно довелось опанувати малювання піском.
«Коли ти починаєш малювати гілку дерева, ти повинен почути вітер» - це стара китайська приказка стала справжнім творчим натхненням у пошуку мого художнього шляху. Я знайшла її в пісочній анімації.

Foto: dołączyła Wielkiej Orkiestry Świątecznej Pomocy.


Коли зрозуміла, що для свого захоплення я потребую нормальний стіл, в інтернеті знайшла фахівця, який зробив стіл з підсвічуванням.

У вільний час я запрошував друзів з дітьми додому і розповідала їм казки за допомогою пісочної анімації. Так повільно у своєму середовищі я стала відомою людиною. Мене запрошували на дні народження та інші святкові заходи.
В Україні я зустріла чоловіка своєї мрії і моє життя набрало чарівних барв.
Пдуа: А як потрапити до Польщі?
Тетяна: Я приїхала на запрошення польського телебачення і перемогла у фіналі. Бути фіналістом "Польща має талант" - це великий шок і одночасно усвідомлення того, що я люблю, те що роблю. Батьки теж зраділи й тепер вони пишаються мною.
Початки в Польщі були важкими — я не розмовляла польською й була змушена жити на дві країни. В Україні залишилась моя донечка Влада.
Через деякий час я втомилась, продала будинок в Україні та переїхала з сім'ю до Варшави.
Пдуа: У 2014 році Ви з’явились у кліпі Галини Млинкової, а у 2016-му у музичному відео BOYS. Як Ви потрапили у ці проєкти?
Тетяна: Мені запропонували взяти участь в проєктах і я погодилась. Мені дуже сподобалось працювати з Галіною Млинковою та Марціном Міллером. Це дивовижні люди , які подарували  приємні спогади та новий досвід.
Pdua:: Малювання піском — це  єдине ваше захоплення ?
Тетяна:  Звісно, що ні Мені подобається кататися на байку, займатись різьбою та малювати на воді
Цього року я стала студенткою польського ВНЗ. Хоча у мене дуже напружений графік, все ж я знайшла можливість вивчати арт-терапію. Це теж  моя мрія.
Pdua: Як сприйняла переїзд ваша донечка? Чи подобається їй жити у Варшаві?
Тетяна:  Владі дуже сподобалася Варшава, у неї багато нових друзів. Часто вона проводить час зі мною на роботі. Любить робити багато всього одночасно, пробує щось нове. Цього року вона нарешті знайшла те, що їй найбільше подобається.
Раз на тиждень вона відвідує школу шахів, грає на гітарі, займається художньою гімнастикою та живописом.


Pdua: А чому не малювання піском?
Тетяна: Бо це для неї банальна річ. Адже піском донька малює все своє життя.

Розмовляла Уляна Воробець \ Ula Worobec

Foto: z prywatnego archiwum Tetiany Galitsyny